Ірина Корнєєва

  • 37 років
  • сини – Тимофій, 10 років, Всеволод, 7 місяців
  • з Києва
  • Чіппенгем, графство Вілтшир
  • спонсори – Елізабет і Скотт

З кінця травня ми живемо у графстві Вілтшир, у центрі міста Чіппенгем. Мені дуже комфортно жити в цій родині, що, звичайно, є великою заслугою Елізабет і Скотта. Вони дуже запобігливі й роблять усе, що в їхніх силах, намагаючись зробити моє життя й особливо життя дітей якомога комфортнішим.

Вони не просто надали нам житло. Вони підготували всі потрібні речі для молодшої дитини, Севи, зокрема: ліжечко, візок, ванночку, одяг, іграшки тощо. Допомагали з оформленням усіх документів: від купівлі сім-карти до запису в лікаря. Багато часу приділяли старшому синові, допомагаючи йому звикнути до нових умов. Крім того, вони допомогли влаштувати Тимофія до школи та, наприклад, завжди готові розважити Севу, щоб дати мені перепочити.

Зустріч зі спонсорами в аеропорту
Сева, 1 місяць, перед самим від’їздом з України в тата на руках
Тимофій, 10 років, День св. Валентина у школі, за десять днів до початку війни

Перед самим початком війни в нашій родині народився ще один хлопчик, і нас стало четверо: тато, мама, сини Тимофій і Всеволод. Ми жили в Києві та звикали до нового ладу життя з малюком. 24 лютого ми з Севою мали піти на перший візит до лікаря.

Київ до війни
Розбомблений будинок на вул. Богатирській у Києві, 14 березня

Коли пролунали вибухи і місто оточили російські танки, ми вирішили поїхати з Києва до родичів у інше місто – Кременчук. Тоді ми не думали, що війна затягнеться надовго, тому взяли речей тільки на найближчий час.

У Кременчуці ми пробули близько тижня, після чого чоловік почав наполягати на виїзді за кордон. Рішення виїхати далося важко: ми знали, що я поїду сама з дітьми в чужу країну, до незнайомих людей.

Кременчук до війни
Пожежа в ТЦ «Амстор» після ракетного удару 27 червня
Наслідки ракетного удару

Важка дорога до Польщі

Виїхали 4 березня на машині та проїхали понад 1500 км. Дорога зайняла п’ять днів. Я кермувала сама – інших водіїв не було, – а в перервах годувала дитину. У Польщі нам порадили сімейну пару, яка готова була взяти нас до себе. Ми дуже вдячні Галині та Юліушу за те, що вони нас гостинно прийняли, а під кінець навіть не хотіли відпускати.

У пошуках нового притулку

Через два місяці перебування в Польщі ми подумали, що потрібно робити наступний крок. В Україні було все ще небезпечно і стало навіть гірше, ніж було на час нашого від’їзду.

Тому ми вирішили спробувати програму «Житло для українців» у Великобританії, яка гарантувала зрозумілу схему надання допомоги, безпеку і гарні умови для дітей. До того ж для нас важливими факторами стали приваблива культура і знання мови. Завдяки організації BHSU ми досить швидко знайшли спонсорів і оформили всі документи.

У лондонському аеропорту Лутон нас зустрічали наші спонсори Елізабет і Скотт.

Перші дні у приймальній сім’ї
Тимофій грає з собакою Елізабет і Скотта
Останній день в англійській школі «Айві Лейн»

Наше життя в Англії

Севі шість місяців
У кафе в Баті з іншою українською родиною
Елізабет і Скотт із Севою

Я не можу уявити собі, як моя молодша дитина росте в бомбосховищі, пересиджуючи там повітряну тривогу, а старша ходить до школи, в яку в будь-який час може влучити ракета. Я рада, що ми приїхали сюди, і рада, що нам так пощастило зі спонсорами!