Євгенія Попова

• 46 років
• дочка Анастасія (11 років)
• з Чорноморська
• Бристоль
• спонсори – Стів і Саманта

Складно наважитись і складно дістатися

Зважитися виїхати з України було важко. Там мама, домівка, рідні, друзі, все, що мені дороге. Зробила цей крок тому, що є дочка 11 років. Дуже тривожно за її життя та майбутнє. Зупинилася на Великобританії, бо є знання мови і в мене, і в дитини. Допомогла подруга, переконала.

Ми їхали автобусом через Польщу, а з Польщі – літаком до Англії. Важко було провести 27 годин у некомфортабельному автобусі, особливо дитині. Кордон із Польщею довго перетинали.

Наші спонсори

Спонсорів шукали у спільнотах у Великобританії, через Інтернет, групи, через знайомих і, авжеж, за участю організації BHSU. Нам трапилася дуже інтелігентна сім’я. Стів працює на ВВС над фільмом про порятунок природи Великобританії. Він знає кілька мов, зокрема китайську. Саманта – психологиня, займається дітьми з неблагополучних сімей. У наших спонсорів дві дочки-школярки: Наташа, 15 років, та Емілі, 12 років. Ще в сім’ї живуть два коти.

Стів і Саманта захоплюються подорожами, відпочинком на природі, літературою, історією, музикою, малюванням. Жодних особливих труднощів у спілкуванні ми не маємо – про все можна домовитися. Я вдячна їм за все, що вони для мене роблять. Це чудові люди! Я рада, що ми потрапили саме до них.

Все, що потрібно для нормального життя

У нас із донькою одна кімната на двох. І свій санвузол. Кімната маленька: два односпальних ліжка та комод. За межами кімнати – гардероб. Користуватися можна всіма кімнатами в будинку, побутовою технікою, Інтернетом та всім, що потрібно для нормального життя.

Складнощі паперової роботи

Найскладнішим за час нашого перебування було прийняти те, що ми не вдома. До того ж заповнення всіх офіційних документів – дуже марудний процес, і не все завжди зрозуміло. Дуже довго доводиться чекати відповідей на офіційні запити. 

Я ще у процесі отримання всіх документів. Допомагають і спонсори, і наші українці, які тут уже кілька місяців і знають послідовність дій. Саманта дуже швидко влаштувала мою доньку до школи, заповнила всі потрібні документи, зареєструвала мене на отримання комп’ютера для навчання та завжди готова допомогти в організації будь-якої підтримки. Я їй дуже вдячна!

Навчання у Великобританії

Раніше ми у Великобританії не були, хоча, звісно, знайомі з традиціями з книг, уроків історії, курсів англійської мови, новин, «Вікіпедії». У мене вільна розмовна англійська. У дочки трохи гірша, але спілкуватися та пояснити свої потреби вона може. Прибувши до країни, я зареєструвалася в коледжі, щоб учити мову.

Донька вивчатиме англійську в школі. Всіма питаннями, пов’язаними зі школою, займалися спонсори, я мала тільки заповнити онлайн-форму разом із ними для уточнення подробиць щодо дитини та вивчення правил поведінки у школі. Крім того, Настя провела п’ять днів у літньому таборі. Допомогли українці, які вже були тут, і спонсори: у чат кинули інформацію, ми відразу зареєструвалися, і процес пішов.

Люди, море, барбекю

Моє найяскравіше враження тут – море! Зовсім не схоже на наше. Гарна природа, чудові люди. Усі британці дуже чемні. Завжди перепрошують, навіть коли не винуваті. Люблять собак, дуже привітні, гостинні, але водночас неохайні, їм байдуже, як вони виглядають.

Британці полюбляють барбекю (швидко, смачно, без метушні), люблять снідати в кафе малоздоровою їжею. Їдять багато. Загалом – смачно, але щодня так харчуватися – це не для мене. Щодо смішних моментів, то через звичку до правостороннього руху я ввесь час сідаю на місце водія. Місцевих це дуже потішає.

Кожен вирішує за себе

Хочу красно подякувати співробітникам BHSU за підтримку, супровід та пошук спонсорів для нас. Ви робите велику, потрібну роботу. Ви все великі молодці! Спасибі!

Ми задоволені своїм досвідом перебування в Англії, але важко щось радити іншим. Кожен має дійти свого власного рішення, зваживши всі за і проти. Втім, якщо складно наважитися, думаю, краще зробити та пошкодувати, ніж не зробити та шкодувати.